П`ятниця, 29.03.2024, 02:41
Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Скульптура | Вхід | Сайт гімназії
Меню сайту
Наше опитування
Оцените мой сайт
Всього відповідей: 187
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Форма входу
Пошук
Друзі сайту
Сонях
 Об"емно- просторова пластична мова

Слово «скульптура» придумали давні римляни («скулпо» означає на латині «вирізую», «висікаю»). Древні слов'яни назвали це мистецтво ваянням.

Найперші скульптури - фігурки людей або тварин — первісні майстри ліпили із глини, видовбували з каменю, вирізували з дерева або кісток тварин.

Фігурки ці зроблені дуже примітивно, що цілком зрозуміло: адже в наших предків не було ні досвіду, ні зручних інструментів, ні зручних матеріалів, таких, як мармур, віск, гіпс, різні метали і сплави.

«Мистецтвом відтинати зайве» назвавши скульптуру великий італійський майстер Мікеланджело Буонаротті. Дійсно, у кожнім камені таїться скульптура, алі лише скульптор здатний розглянути її і визволити для загального огляду. Тільки йому відомі всі примхи і капризи каменю. Спробуй з їм попрацювати — сто потів зійде!

І все-таки під умілими руками майстра мертва, нерухома товща дивним образом оживає. Одними з перших таке чарівне диво зробили давньогрецькі скульптори
  
Основні види скульптури:
  • кругла– скульптура, що вільно розташовується у просторі й вимагає кругового огляду (статуї, скульптурні групи, статуетки, торси, напівфігури, погруддя, бюсти та ін.);
  • рельєф – плоскісно-скорочене зображення, переважно на площині, що є для нього тілом; може бути плоскісним, як барельєф (коли зображені фігури, предмети, орнамент піднімаються над площиною тла та не більше ніж на половину свого реального об’єму) або горельєфом (фігури піднімаються над площиною більш, ніж на половину свого реального об’єму, а іноді й у повному об’ємі); може бути із заглибленим контуром та опуклим моделюванням – койланогілф; може бути увігнутий, заглиблений та зворотній стосовно тла рельєф – контррельєф.
За своїм призначенням і змістом скульптура ділиться на:
  • монументальну – одно- чи багатофігурні пам’ятники, меморіальні ансамблі, монументи на честь видатних людей і подій, пам’ятні погруддя, рельєфи; монументальна скульптура є частиною міського простору та природного середовища;
  • станкова скульптура – твори, які мають самостійний характер, замкнуті у собі композиції, що є переносними й не пов’язаними з конкретним середовищем;
  • скульптура малих форм (мала пластикова) – невеликі твори, виготовлені з каменю, кістки, металу, скла, кераміки, пластмаси, розраховані на прикрашення особистого побуту (жанрові статуетки, настільні портретні зображення, усілякі іграшки); мала пластика включає як твори круглої скульптури, так і рельєфи: декоративні медальйони, пам’ятні медалі, гліптику.
Матеріал визначає різновид скульптурного виробу:
  • кераміка –скульптурні вироби з глини;
  • гліптика – скульптурні вироби з каменю;
  • монети, медалі - скульптурні вироби малої пластики з металу.
Кераміка (від гр. «keramike» – гончарне мистецтво, від «keramos» – глина). Основними технологічними видами кераміки є:
  • теракота (від іт. «terracotta» – обпалена земля) – неглазуровані вироби з обпаленої кольорової (кремової, жовтої, червоної, коричневої, чорної) глини з пористим черепком;
  • майоліка – скульптурні вироби з кольорової обпаленої глини з крупнозернистим черепком, покритою глазур’ю;
  • кахля (від нім.«kachel» – плитка) – відома з ІХ ст., коли кахлями почали обличковувати печі, оздоблювати внутрішні приміщення й зовнішні фасади архітектурних споруд;
  • фаянс – керамічні вироби із білої глини із спеціальними домішками, покриті прозорою поливою, які мають дрібнопористий черепок; назва цього різновиду кераміки походить від назви італійського міста Фаенца, центру виробництва нового виду кераміки, який витісняє крихку й важку майоліку;
  • порцеляна (фарфор) (від фр. «porcelaine», тур. «farfur») – це керамічні вироби (посуд, мала пластика) з білої обпаленої при високій температурі глини зі спеціальними домішками; порцеляновий черепок – це щільний, спечений, непроникний для рідин і газів керамічний матеріал з раковистим зламом; і порцелянова маса, і злам черепка мають білий колір, на відміну від інших керамічних виробів; порцеляна дуже тверда, ніж не залишає на ній слідів; якщо до краю порцелянового виробу доторкнутися металевою або дерев’яною паличкою, виникає чистий і тривалий звук, а у тонких шарах (1-3мл) порцеляна просвічується; порцеляна легка, іноді майже невагома порівняно не тільки з важкою майолікою, а з фаянсом.
Гліптика (від гр. «glyptike», від «glypho» – вирізаю) – мистецтво різьблення по дорогоцінному та напівдорогоцінному камені, а також по склу та слоновій кістці; пластична обробка дорогих кам’яних порід, гірського кришталю, слонової кістки, скла, глини за допомогою різьблення і шліфування алмазним порошком різних зображень і прикрас.
Твори гліптики називають гемами (від лат. «gemma» – брунька, глазок) – це вирізані на камені рельєфи. Гема буває двох різновидів:
  • інталія (від іт. intaglio – різьблення по каменю) – різновид геми, вирізаний на камені зворотний (увігнутий) рельєф, що дає опуклий відбиток на пластичному матеріалі (воску, пластиліні, глині);
  • камея – це гема з вирізаним опуклим рельєфом; для камеї обирають двошаровий камінь так, що зображення, яке вирізають у верхньому шарі, за кольором відрізняється від тла (нижнього шару каменя); зазвичай камеї мають невеликі розміри і виконують роль вставок у ювелірних виробах.
Медальєрне мистецтво – виготовлення медалей та монет; властиві пошуки лаконічних композицій та пластичних вирішень, широке застосування символів, емблем і алегорій, органічне поєднання написів та зображень, стійкість головних іконографічних типів та засобів. Твори цього різновиду скульптурних виробів виготовляються, як правило, з металів (міді, бронзи, срібла, золота). Візуальний аналіз монети або медалі треба розпочинати з визначення форми монети, бо вона не завжди буде круглою.
За формою монети можуть бути:
  • круглі;
  • квадратні;
  • овальні;
  • грушоподібні;
  • ромбоподібні;
  • брелкові;
  • дельфиноподібні;
  • у вигляді прута.
Монети відрізняються одна від одної не тільки формою, монетарним металом, вагою та розмірами, а й тим, що зображено на монетах. Зображення розташовані на всіх поверхнях монети називаються:
  • аверс – лицьовий бік монети, її «обличчя»;
  • реверс – зворотний бік монети, її «спина»;
  • гурт – торцева сторона монети. 
Спосіб роботи, коли скульптор висікає або вирізує свій витвір із твердого матеріалу (мармуру, граніту, дерева) і при цьому видаляє всі зайве, називається ваянням.
Інший спосіб роботи — ліплення (його також називають грецьким словом «пластику»). Ліпити можна тільки з м'яких матеріалів (глини, пластиліну, воску). Смороду більш слухняні, ніж камінь або дерево, але не такі міцні. Ви самі знаєте, як швидко ламаються пластилінові фігурки.

Бажаючи надовго зберегти виліплені роботи, скульптори придумали виливок. При його допомозі витвір перетворюється у твердий матеріал — метав або гіпс, і при цьому його обриси залишаються легенями і м'якими.

Словник термінів | Вислови про мистецтво | Аудіо- та відеоматеріали | Корисні посилання

Зробити безкоштовний сайт з uCozCopyright MyCorp © 2024